Вихідні файли й оголошення змінних
Звичайна С-програма являє собою визначення функції main(), що для виконання необхідних дій викликає інші функції. Наведені вище приклади програм являли собою один вихідний файл, що містить всі необхідні для виконання програми функції. Зв'язок між функціями здійснювалася за даними за допомогою передачі параметрів і повернення значень функцій. Але компілятор мови С дозволяє також розбити програму на кілька окремих частин (вихідних файлів), відтранслювати кожну частину окремо, і потім об'єднати всі частини в один виконуваний файл за допомогою редактора зв'язків.
При такій структурі вихідної програми функції, що перебувають у різних вихідних файлах можуть використовувати глобальні зовнішні змінні. Всі функції в мові Сі по визначенню зовнішні й завжди доступні з будь-яких файлів. Наприклад, якщо програма складається із двох вихідних файлів, як показано на мал.2., те функція main() може викликати кожну із трьох функцій fun1, fun2, fun3, а кожна із цих функцій може викликати будь-яку іншу.
Таблиця 1 - Приклад програми із двох файлів
main () { ... } fun1() { ... } | . | fun2() { ... } fun3() { ... } |
file1.cрр | file2.cрр |
Для того, щоб обумовлена функція могла виконувати дії, вона повинна використовувати змінні. У мові С всі змінні повинні бути оголошені до їхнього використання. Оголошення встановлюють відповідність ім'я й атрибутів змінної, функції або типу. Визначення змінної викликає виділення пам'яті для зберігання її значення. Клас виділюваної пам'яті визначається специфікатором класу пам'яті, і визначає час життя й область видимості змінної, пов'язані з поняттям блоку програми.