Функції, що не повертають значення

     Функції типу void (ті, що не повертають значення) можуть розглядатися як деякий різновид команд, реалізований особливими програмними операторами. Оператор func() виконує функцію void func() , тобто передасть керування функції, доки не виконаються усі її оператори. Коли функція поверне керування в основну програму, тобто завершить свою роботу, програма продовжить своє виконання з того місця, де розташовується наступний оператор за оператором func().

Приклад 8.

#include<iostream.h>
void func1(void);
void func2(void);
main()
{
     func1();
     func2();
     return 0;
}
void func1(void)
{
     /* тіло */
}
void func2(void)
{
     /* тіло */
}
     Звернемо увагу на те, що текст програми починається з оголошення прототипів функцій - схематичних записів, що повідомляють компілятору ім'я та форму кожної функції у програмі. Для чого використовуються прототипи? У великих програмах це правило примушує Вас планувати проекти функцій та реалізовувати їх таким чином, як вони були сплановані. Будь-яка невідповідність між прототипом (оголошенням) функції та її визначенням (заголовком) призведе до помилки компіляції. Кожна з оголошених функцій має бути визначена у програмі, тобто заповнена операторами, що її виконують. Спочатку йтиме заголовок функції, який повністю співпадає з оголошеним раніше прототипом функції, але без заключної крапки з комою. Фігурні дужки обмежують тіло функції. В середині функцій можливий виклик будь-яких інших функцій, але неможливо оголосити функцію в середині тіла іншої функції.

Приклад 9. Програма, що розв'язує відоме тривіальне завдання - обчислює корені звичайного квадратного рівняння, проте із застосуванням функціонального підходу.

#include <iostream.h>
#include <stdlib.h>
#include <math.h>
float A,B,C;
//функція прийому даних
void GetData()
{
     cout<<"Input A,B,C:";
     cin>>A>>B>>C;
}
//функція запуску основних обчислень
void Run()
{
     float D;
     float X1, X2;
     if ((A==0) && (B!=0))
     {
          X1 = (-C)/B;
          cout<<"\nRoot: "<<X1;
          exit(0);
     }
     D = B*B - 4*A*C;
     if (D<0) cout<<"\nNo roots...";
     if (D==0)
     {
          X1=(-B)/(2*A);
          cout<<"\nTwo equal roots: X1=X2="<<X1;
     }
     if (D>0)
     {
          X1 = (-B+sqrt(D))/(2*A);
          X2 = (-B-sqrt(D))/(2*A);
          cout<<"\nRoot X1:"<<X1<<"\nRoot X2:"<<X2;
     }
}
//головна функція програми
void main()
{
     GetData();
     Run();
}

     Якщо в описі функції не вказується її тип, то по замовчуванню він приймається як тип int. У даному випадку обидві функції описані як void, що не повертають значення. Якщо ж вказано, що функція повертає значення типу void, то її виклик слід організовувати таким чином, аби значення, що повертається, не використовувалося б.

     Просто кажучи, таку функцію неможливо використовувати у правій частині виразу. В якості результату функції остання не може повертати масив, але може повертати покажчик на масив. У тілі будь-якої функції може бути присутнім вираз return; який не повертає значення. І, насамкінець, усі програмні системи, написані за допомогою мови Сі , повинні містити функцію main(), що є вхідною точкою будь-якої системи. Якщо вона буде відсутня, завантажувач не зможе зібрати програму, про що буде отримано відповідне повідомлення.